50 оттенков жизни

КАРТИ НА СТІЛ, АБО ЩО ПРИХОВУЄ МОВА

Англійське why вміщує в себе одразу два питання: “чому?” й “навіщо?”. Отже, пошук причини і мети для англофонів — єдине ціле. Минуле і майбутнє не подільні у їхній свідомості: перше непомітно вмонтоване в друге, як захист від надмірної рефлексії і самокопань. Може, в таких маленьких словах і ховається секрет американського оптимізму?
Кожна мова — це гра зі своєю територією і правилами: приймаючи їх, ми починаємо інакше мислити. Так, ніби наш мозок отримав ключ від нової ментальної реальності. Найкраще це розуміють ті, хто мав досвід проживання за кордоном: через рік-два спілкування в новому “племені” ловиш себе на нехарактерних думках та реакціях, а ще згодом — на іншому світогляді. Як це проявляється? Наприклад, ти прилітаєш із країни, де до жінок звертаються: “женщіна” або “дєвушка”, тим самим роблячи комплімент або антикомплімент, і опиняєшся там, де “мадам” - це норма для всіх, крім месьє, незалежно від паспортних даних. Чи піднімає це самоповагу? Безперечно. Причому неважливо, в якому статусі ти була раніше: “мадам” не дає тобі жодних оцінок, значить, є виявом поваги вже саме по собі.
Якщо мова — це гра, то слова — карти, що можуть видати про гравця більше,  ніж він хоче про себе відкрити: темперамент, звички, забобони, смаки. І хоча більшість слів придумано не нами, говорячи “йде дощ”, ми його мимоволі уявляємо кимсь живим, а любов для нас “вона” -  не “він”, як для французів, отже, апріорі щось жіночніше.

Німецька: казати як є

КАРТИ НА СТІЛ, АБО ЩО ПРИХОВУЄ МОВА
Громіздкі слова, склеєні з трьох, а то й більше коренів, приголосні, яким, здається, і без голосних добре, — німецьку легко впізнати на слух, навіть її не знаючи. Бесіда за сусіднім столиком нагадує Вам камнепад у горах? Отже, це вона — мова Гете і Шиллера. Її не назвеш співучою, але, можливо, саме завдяки цьому в німців така залізна воля?  Їхня фонетика привчає долати перешкоди з перших слів.
Німецька лексика прямолінійна, як і ті, хто її створив. Наш світлячок, що французькою звучить як luciole, англійською firefly, польською świetlik, німецькою буде Glühwürmchen — буквально “черв'як, що світиться”. Жодних порівнянь, жодних ніжностей - проста констатація факту.
Але це не значить, що німці не здатні на метафори. Коли в когось “їде дах”, вони кажуть: “У нього не всі чашки в серванті”. Порівняйте епічність першої фрази з педантичністю другої — і Ви зрозумієте, що для них означає порядок. Веселий хаос — це до французів, германці ж компенсують своє занудство брутальною пристрастю Rammstein.   

Французька: все має свій смак

КАРТИ НА СТІЛ, АБО ЩО ПРИХОВУЄ МОВА
Як сусідні народи можуть бути настільки різними? Якщо німецька — це раціо і мінімум прихованого сенсу, то для французів мелодійність замінює логіку.  Тому, сумніваючись між двома варіантами фрази, — обирайте той, який краще звучить.
Не дивно, що їх вважають легковажними. Навіть базове питання “що це?” вимовляється так, ніби вони кличуть кішку: qu'est-ce que c'est?  Літер тут удвічі більше, ніж звуків (14 проти 7), і ці дивні пропорції не виняток. Слово з 4 літер може вимовлятись як один звук (eaux), і цей же звук матиме ще кілька  варіантів написання. Чому? Мабуть, із тієї ж причини, з якої нещодавно велись гарячі баталії за значок над літерою ê. Під показною легкістю французів ховається  фанатична відданість традиціям — кожній деталі, рисочці і крапці. І це насправді добре: їхня вірність собі приносить чималі дивіденди. 
Що може означати flûte, крім флейти? Хлібець витягнутої форми, фужер, тонкі довгі ноги... Ваш варіант? Якщо вийде кумедно, може, занесуть до словника. Французи мислять метафорами і роблять красивим у мові те, що важко назвати красивим у житті. Наприклад, сlochard — це не “бородач, що півроку не мився”, а “той, хто приходить зі дзвоном” (спільний корінь зі зінайомим нам “кльош").
Всі чули, що для французів їжа — це релігія, але мало хто уявляє, наскільки це не жарт. Недарма слово gouter перекладається не тільки  як “куштувати”, а й “цінувати”. Для французів усе має смак, навіть почуття: гнів - смак гірчиці (la moutarde monte dans le nez), бурхлива радість — банана (avoir la banane en te voyant), ніжність – свіжої випічки (tendre comme du pain frais). Вершина ж усього — слово, якому в нас узагалі немає відповідників: сaudalie. Це означає “час, коли триває післясмак вина”. 

Китайська: краса як порятунок

КАРТИ НА СТІЛ, АБО ЩО ПРИХОВУЄ МОВА
Те, що краса врятує світ, китайці знали задовго до Достоєвського. Їхній ієрогліф “краса” має також значення “благодатний дощ”. Отже, прекрасне для китайців – як небесні води для спраглої землі. Хоча естетичний ідеал у них виглядає часом несподівано: “пальці, як маленька зелена цибуля...”. Дивно, проте є в цьому щось витончене. До речі, зелений колір тут викликає зовсім інші асоціації: заздрість “червона”, а от стаття чи молоко цілком можуть бути “зелені”, тобто без шкідливих домішок чи забороненого контенту.

Японська: бачити, не торкаючись

 КАРТИ НА СТІЛ, АБО ЩО ПРИХОВУЄ МОВА
Завтра не існує, навіщо ж виділяти під нього цілу граматичну категорію? Японці, що обходяться без майбутнього часу, як ніхто, вміють бути тут і тепер. Але не плутайте це з хижим carpe diem: європейці ловлять мить, щоб узяти від неї все, японці — спостерігають і бачать те, для чого ми не придумали назви.  Наприклад komorebi — сонячне світло, яке пробивається крізь листя дерев. Або monono-avare — сум і водночас захват від усвідомлення того, що краса не вічна.
А знаєте, що Ви робите, купуючи книгу і лишаючи на полиці серед інших непрочитаних книжок? Tsundoku. Можливо, наступного разу в книгарні Вас це не зупинить, але відчуття вже будуть такі... японські.